Історія Драбівського району району

Драбівський район утворено 3 березня 1923 року у складі Золотоніського округу із Драбівської, Великохутірської, Білоусівської волостей Золотоніського повіту та з Кантакузівської волості Пирятинського повіту. В 1920 – 1923 роках південна частина Драбівського району входила до складу Золотоніського повіту, а села північної частини (Кантакузівка, Демки, Ковалівка та інші) перебували в складі Пирятинського повіту. Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 7 березня 1923 року „Про адміністративно-територіальний поділ України“ повіти і волості були ліквідовані. Замість волостей і повітів 12 квітня 1923 року було створено округи і райони.

З 1923 року  район в адмiнiстративному вiдношеннi входив до складу Золотоніського округу Полтавської губернії. У червні 1925 року постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів  УСРР „Про ліквідацію губерній і перехід на триступеневу систему управління“ було ліквідовано губернії і губернські установи на території Української СРР, а вся територія Української республіки поділена на 41 округ. Окружні установи підпорядковувалися безпосередньо республіканським. Згідно з даною постановою Золотоніський округ було розформовано і  Драбівський район увійшов до складу Прилуцького округу.

Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів УСРР 2 вересня 1930 року прийняли постанову „Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління“.

9 лютого 1932 року Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет  прийняв постанову „Про утворення областей на території УСРР“. Вся територія Полтавщини (колишня Полтавська губернія) увійшла до складу Харківської і частково Київської та Дніпропетровської областей. Драбівський район опинився у складі Харківської області.

Згідно з постановою Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 22 вересня 1937 року утворена Полтавська область. До складу області увійшов і Драбівський район.

З 7 сiчня 1954 року – район у складі утвореної Черкаської областi.

У відповідності до Указу Президії Верховної Ради Української РСР „Про укрупнення сільських районів Черкаської області” від 30 грудня 1962 року Драбівський район в складі селища міського типу Шрамківка, сільрад Драбівського і Гельмязівського районів та Великохутірської і Скориківської – Золотоніського району.

У відповідності до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року про внесення змін в адміністративне районування Драбівський район в складі Шрамківської селищної ради і сільрад Драбівського району: Безбородьківської, Безпальчівської, Бирлівської, Білоусівської, Бойківщинської, Великохутірської, Вершино-Згарської, Демківської, Драбівської, Золотоношківської, Кантакузівської, Ковалівської, Кононівської, Мехедівської, Митлашівської, Михайлівської, Нехайківської, Перервенцівської, Погребської, Свічківської, Степанівської та Яворівської.

В 1959 роцi до складу району увiйшов сусiднй Шрамкiвський район. У 1965 роцi відповідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня Келебердянська, Ліплявська та Прохорівська сільради зі складу Драбівського району вiдiйшли до складу Канiвського району, а Богданівська, Бубнівсько-Слобідська, Гельмязівська, Гладківщинська, Калениківська, Ковраївська, Підставківська, Піщанська та Скориківська сільради відходили до Золотонiського району.

В 1974 році село Чернещина зі складу Мехедівської сільської ради Драбівського району було підпорядковане Зорівській сільській раді Золотоніського району.

Адміністративний центр району – селище міського типу Драбів. Розташоване у верхів’ї  заболоченої притоки Дніпра річки Золотоношки.

За народними поясненнями назва  Драбова  походить: 1. „Так бідно жили люди, такі злидні та нестатки були, такі голодранці, мов драбини. Звідси і драби, а село, де вони жили драбове звали”. 2. „Драби – це злодії. Кажуть старі люди, що тут був ліс густий – прегустий, а ще непролазні болота. Можна було заховатися. То тут і ховалися втікачі-селяни від панів. Обирали отамана і нападали на села, на проїзних, бо тут і шлях проходив: один з Переяслава на Лубни, а другий з Пирятина на Золотоношу. Тому і назва така”. 3. „Драбами у старовину звали охоронців. То і стояли вони, охороняючи дороги від злодіїв. Те місце, де вони стояли, стали називати місцем драбовим’’.

За переказами, назва походить від найменування Драбів ліс, а остання – від прізвища канівського боярина Микити Драба, який захопив тут промислові угіддя. Інші перекази стверджують, що колись населений пункт звався Грабів або Грабове – від Грабового лісу біля маєтків князів Барятинських. Однак історичні джерела не засвідчують ні такої назви, ні грабового лісу в районі Драбова. Більше того, грунти в районі Драбова несприятливі для грабових лісів. Якби вони були, то якісь рештки збереглися  б іна сьогодні.

Перші відомості про Драбів належать до 1689 року. Жалувальну грамоту на володіння Драбовом та іншими населеними пунктами отримав 21 вересня 1689 року від царів Московських Івана V та Петра I військовий  товариш Іван Мирович, який у 1691 році став переяславським полковником. В даний час ця грамота знаходиться у Московському Архіві древніх актів під фондовим номером 124. В ній зокрема зазначалося: „ ... за многие его службы, которые он ... значно сказал, далему Ивану села в Золотоношском уезде и совсеми надлежащими землями и угодей ... за селом Драбовцами хутор со ставом с лесом Драбовым ...”

Грамота має два варіанти. Один варіант написаний так званим уставом і має майже чотири листки, а другий  писаний  скорописом  і  має два неповних  листки. Обидва варіанти писані тим письмом, яке побутувало у XVII столітті. Роки й дати в грамоті позначені старослов’янськими буквами, а не цифрами та ще й за старим літочисленням, тобто від створення  світу, як тоді  було прийнято.

Пам’ятний знак на честь 300-річчя Драбова відкрито 30 вересня 1989 року в парку селища. На ньому слова з пісні Петра Вовка, а також герб Драбова.

Сьогодні Драбівщина – це агропромисловий район Черкащини.

Драбівська земля прекрасна сьогоденням і славним минулим.

У селі Мойсівка у свій час побували Т.Г.Шевченко та Євген Гребінка, у селі Демки  -  російський письменник В.Г.Короленко.    1903 року в Драбівській школі працював учителем український письменник Степан  Васильченко. В 1908 році в Кононівні жив  письменник Михайло Коцюбинський і створив знамениту новелу «Intermesso». Село Михайлівка пам’ятає молоду  Наталію Ужвій, яка згодом стала народною артисткою України (театр ім.І.Франка  в Києві), воно стало останнім притулком українського філолога-славіста, історика Й.Бодянського.  Село Козаче  -  батьківщина одного із засновників Кирило-Мефодіївського товариства, українського революціонера-демократа М.І.Гулака.   Драбівська земля дала Україні відомого художника, графіка і монументаліста  Івана Падалку, народну артистку України Діану Петриненко. Тут жив і творив художник, заслужений майстер народної творчості України, краєзнавець Іван Лисенко. В Ковалівці жив і творив поет Михайло Масло.

Драбів  виростив  парашутиста світу №1 В.Г.Романюка, тут народився народний артист УРСР В.І.Овчаренко, літературознавець, член-кореспондент АН УРСР І.О.Дзеверін.

Історія Драбівщини  пов'язана з життям двічі Героя Радянського Союзу Івана Никифоровича Степаненка, восьми  Героїв  Радянського Союзу, двох повних Кавалерів орденів Слави та чотирьох Героїв Соціалістичної Праці.

 

Зараз немає петицій на які триває збір підписів

Переглянути всі петиції »

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація