У Свічківці відкрито меморіальну дошку Василю Юхимовичу Чечоту

04.04.17

Сьогодні, 4 квітня, у Свічківському Будинку культури відкрили меморіальну дошку актору, Народному  артисту України, уродженцю с. Свічківки- Василю Юхимовичу Чечоту.

У заходах вшанування пам’яті відомого земляка взяли участь заступник голови районної ради Тетяна Богославець, перший заступник голови районної ради Володимир Лобода, Свічківський сільський голова Віктор Давиденко.

Відкриваючи меморіальну дошку, Тетяна Богославець відмітила: «Василь Юхимович Чечот зіграв багато знакових та цікавих ролей. Він - дійсно актор від бога, завжди мав успіх у глядача і вважав себе щасливою людиною».

Опісля відбувся святковий концерт.

  

Довідково:

Василь  Юхимович Чечот– Народний  артист України, відомий актор, який 55 років віддав мистецтву, з них 45 років – Дніпропетровському академічному українському музично-драматичному театру ім. Т.Шевченка.

Народився  Василь Юхимович в с.Свічківка (х.Кохнівка), 17 лютого 1934  року, в селянській сім’ї. Батько Василя Юхимовича загинув на фронті, троє дітей залишились на руках матері. Яким було післявоєнне дитинство у селі, неважко уявити.

У школі юний Василь залюбки читав перед аудиторією Маяковського, байки Глібова, тому згодом вирішив стати артистом. Веселу історію вступу до Київського театрального інституту знають: на іспиті одягнув хустку і читав монолог Варки з «Безталанної», а потім ще й імпровізаційно станцював так, що крізь сміх і сльози комісія зарахувала талановитого хлопця до лав студентів Київського театрального інститут ім. Карпенка-Карого.

Після закінчення інституту в 1956 році Василь Чечот вісім років працював у Черкаському пересувному театрі та два роки у Полтавському музично-драматичному театрі ім. М.Гоголя. Із 1966 року до 2011 на півстоліття став провідним актором театру ім. Т.Шевченка, справжнім майстром сцени. Ролей у доробку артиста більше ста. Список навіть найкращих буде досить неповним: Василь («Циганка Аза») М.Старицького, Михайло «Украдене щастя» І.Франка, Григорій Муров («Без вини винні» О.Островського), Фекетті («Циган-прем’єр» І.Кальмана), Наум («Ніч під Івана Купала» М.Старицького), Микита («Дай серцю волю – заведе в неволю», Хома Ки-чатий («Назар Стодоля» Т.Шевченка), Панас («Наймичка» І.Карпенка-Карого), Василь Бок («Конкурс» О.Галіна), Алдомирівець («Автобус» С.Стратієва), Сашко Пижов («Страсті за Торчаловим» М.Воронова), дядько Лев («Лісова пісня»), Губернатор («Наполеон і Корсиканка» І.Губача), Хеннінг («Поступися місцем завтрашньому дню» В.Дельмар), Прочанин («На полі крові» Лесі Українки, Опецьковський («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка), Посол («Фаворит» за В.Пікулем), Генерал Заламай («Запороги» В.Веретенникова) та багато інших.

Усім створеним образам були притаманні людяність, щирість, природність, невимушеність, тонкий гумор. Як Василь Юхимович сам зізнавався, найближчими йому були ролі народні, з української класики. Це і не дивно, адже сам був із села, з народу; уся творчість його була пронизана любов’ю до рідної землі, рідної культури. Тому українська мова у житті та на сцені звучала органічно, а глядач завжди вірив акторові на всі сто відсотків! І тому цілком справедливо у 1998 році на театральному фестивалі «Класика сьогодні» Чечот В.Ю. як виконавець ролі Терентія Пузиря у виставі «Хазяїн» за п’єсою І.Карпенка-Карого здобув приз за кращу головну роль та отримав Ґран-прі на театральному фестивалі Придніпров’я «Січеславна-1998». Наступного року акторові було присуджено Міжнародну премію ім. Й.Гірняка за самобутній талант, що в сучасних умовах є ідеалом служіння мистецтву. Тоді ж мав би отримати і почесне звання Народного артиста України, але через якісь колізії сталося це лише через десять років, у 2009-му (рівно через 30 років після присвоєння звання «Заслужений артист України» у 1979р.)

Багато десятиліть Василь Чечот був незмінним членом художньої ради театру, членом Національної спілки театральних діячів України. Завжди перший виступав на засіданнях і робив зауваження толерантно, давав поради тактовно.

Василь Юхимович підтримував здоровий спосіб життя, був у гарній фізичній формі, не палив, багато років поспіль бігав по набережній, а взимку там же ще й пірнав в ополонку, займався моржуванням!

Помер Василь Юхимович Чечот на 82-му році життя - 28 січня 2016 року.

Повернутись

Зараз немає петицій на які триває збір підписів

Переглянути всі петиції »

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація