Принципи та засади боротьби з торгівлею людьми на міжнародному та національному рівні

19.07.17

Торгівля людьми є однією з найнебезпечніших форм порушення прав людини у сучасних умовах. Небезпечність торгівлі людьми обумовлена тим, що вона порушує комплекс основних прав і свобод особи, передбачених Конституцією України. Так, Конституцією нашої держави проголошені: невід’ємне право на життя (ст. 27), право на повагу до гідності (ст. 28), на свободу та особисту недоторканість (ст. 29), свободу пересування та вільний вибір місця проживання (ст. 33) та ін.

Торгівля людьми є глибоко криміналізованим явищем. Як сектор «тіньової» економіки вона перебуває в більшості країн поза законом, приносить колосальні доходи її власникам.

Кримінальну відповідальність за цей злочин передбачено ст. 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини» Кримінального кодексу України.

Україна, проголосивши, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України), зобов’язалася всіма доступними засобами та можливостями захищати особу.

Закон України «Про протидію торгівлі людьми» (ст. 4) визначає напрями державної політики у сфері протидії торгівлі людьми:

1) попередження торгівлі людьми шляхом підвищення рівня обізнаності населення, превентивної роботи, зниження рівня вразливості населення, подолання попиту;

2) боротьба із злочинністю, пов'язаною з торгівлею людьми, шляхом виявлення злочинів торгівлі людьми, осіб, причетних до скоєння злочину, притягнення їх до відповідальності;

3) надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми, шляхом удосконалення системи відновлення їхніх прав, надання комплексу послуг, впровадження механізму взаємодії суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми.

З метою запобігання торгівлі людьми, підвищення ефективності виявлення осіб, які вчиняють такі злочини або сприяють їх вчиненню, а також захисту прав осіб, постраждалих від торгівлі людьми, особливо дітей, та надання їм допомоги постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 року №111 було затверджено Державну соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2020 року.  

Закріплення прав людини на міжнародному рівні є ще однією з гарантій захисту її прав та інтересів, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1966), Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (1966), Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами (1949), Конвенції про права дитини (1989), Загальній декларації прав людини (1948) та ін. 

Відповідно з нормами згаданої Загальної декларації: кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність (ст. 3); ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах (ст.4); ніхто не повинен зазнавати тортур або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання (ст. 5).

Для забезпечення дотримання прав та свобод людини, котрі проголошені даною декларацією, було прийнято Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рада Європи, 1950 р.) та ряд інших міжнародних документів. Сторони, що підписали Конвенцію, зобов’язалися забезпечити кожній особі, що перебуває під їх юрисдикцією, права та свободи, передбачені у розділі 1 Конвенції. Головною перевагою Конвенції є встановлення системи міжнародного контролю за дотриманням прав людини у кожній із країн-учасниць. Для забезпечення дотримання обов’язків, які взяли на себе учасники Конвенції, була створена Європейська комісія з прав людини та Європейський суд з прав людини. У Конвенції закріплюється право на індивідуальну скаргу людини проти країни, чим забезпечується незалежний від волі однієї країни захист прав та основних свобод громадянина.

Відомою у боротьбі з торгівлею людьми серед міжнародних документів є Гаазька міністерська декларація європейських рекомендацій щодо ефективних заходів по запобіганню та боротьбі з торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації (1997 р.).

Основним міжнародним документом щодо протидії транснаціональним злочинам є Конвенція Організації   Об’єднаних   Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р., яку доповнює Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що ратифіковані Законом України від 4 лютого 2004 р. з низкою заяв і застережень. Конвенція передбачає таку класичну форму співробітництва, як надання взаємної правової допомоги. 

У якості міжнародно-правової бази протидії торгівлі людьми слід відзначити Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16 травня 2005 р., яка підписана від імені України 17 листопада 2005 р. і ратифікована Україною 21 вересня 2010 р.

Україна намагається якомога активніше залучатися у процес міжнародного співробітництва у сфері боротьби з торгівлею людьми, поєднуючи стратегії боротьби з торгівлею людьми як такою, боротьби з нелегальною міграцією та боротьби із міжнародною організованою злочинністю.

Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з торгівлею людьми проводиться: 1) у рамках участі України в діяльності різноманітних міжнародних організаціях; 2) у рамках виконання зобов’язань за універсальними багатосторонніми договорами у сфері захисту прав людини, окремі положення яких стосуються боротьби з торгівлею людьми; 3) у рамках двосторонніх та багатосторонніх локальних та регіональних міжнародних договорів, спрямованих на боротьбу з міжнародною злочинністю.

Робота щодо протидії торгівлі людьми є одним із пріоритетних напрямів у діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Міністерство внутрішніх справ України є одним із головних реалізаторів державної політики в галузі протидії торгівлі людьми. Координацію роботи з попередження, виявлення та розслідування злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, покладено на спеціалізовані підрозділи боротьби із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. При цьому, вагоме значення в боротьбі зі злочинністю має співробітництво з Міжнародною організацією кримінальної поліції — Інтерпол, що об’єднує більшість світових держав. Також актуальною є співпраця у сфері боротьби з торгівлею людьми в межах Європолу, Регіонального центру Південно-східної європейської ініціативи співробітництва щодо боротьби з транскордонною організованою злочинністю (SЕСІ) та Організації за демократію та економічний розвиток — ГУАМ.

Оскільки торгівля людьми визнана міжнародною проблемою, вона не може бути вирішена на рівні однієї України. Протидія таким явищам, як торгівля людьми, активно ведеться як на міжнародному, так і на національному рівні. Міжнародна спільнота намагається невпинно протидіяти сучасним формам торгівлі людьми, адже глобалізація такого явища та його поширення негативно впливають на співпрацю держав у цілому та ставлять під загрозу головні цінності, якими є людська гідність та життя.

І.П. Бараненко

 провідний спеціаліст Драбівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області

Повернутись

Зараз немає петицій на які триває збір підписів

Переглянути всі петиції »

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація