Побачила світ книга про Драбів і Драбівщину

23.12.19
21 грудня у Драбові відбулася історико-краєзнавча конференція, присвячена 330-річчю Драбова та 30-річчю утворення обласної організації Національної спілки краєзнавців. Про це у своїх виступах говорили голова Драбівської районної ради Володимир Дзега та його заступник Тетяна Богославець, очільник обласної організації НСКУ Василь Мельниченко, заступник голови райдержадмінстрації Людмила Рудик, селищний голова Драбова Василь Хмара, наголошуючи на суспільній значимості краєзнавчих досліджень, які не тільки об’єктивно відтворюють сторінки історії краю, а й виховують у людей любов до своєї малої батьківщини.
 
  
 
У центрі уваги учасників конференції – учителів історії, бібліотечних працівників, представників громадськості, була книга «Драбів і Драбівщина», яка побачила світ напередодні Нового року у черкаському видавництві «Вертикаль» (С.Г. Кандич) і стала непересічною подією у громадсько-культурному житті Драбівського району.
 
Промовиста назва книги підкреслює нерозривний зв’язок історії селища з навколишньою територією, яка історично зветься Драбівщиною. Автор книги про цю благодатну землю – член Національної спілки краєзнавців України Віктор Козоріз – невтомний дослідник історії краю, справжній його патріот. Мабуть, немає такої теми місцевої історії, яка б не потрапляла в його поле зору і не знайшла відображення в написаних ним численних історико-документальних нарисах, статтях та замітках в пресі, науково-популярних виданнях, а в останні роки і в електронних засобах комунікації, які користуються неабиякою популярністю серед читачів.
 
Віктору Козорізу вдалося розшукати і включити до книги чимало досі невідомих широкому загалу фактів з історії і повсякденного життя Драбова і навколишніх сіл, ретельно досліджених біографій уродженців краю і тих людей, що пов’язали з ним свою долю. Не вдаючись до звичних трафаретів, він намагався якомога повніше розкрити особливості господарського та культурно-освітнього розвитку Драбівщини, показати її роль і місце в історії України.
 
Описи подій, життя і діяльності відомих людей підкріплені матеріалами, виявленими автором в архівних, бібліотечних та музейних фондах, почерпнутих із газетної та журнальної періодики, спогадів очевидців. Такий підхід забезпечив наукову репрезентативність та читацьку привабливість ґрунтовного видання.
 
Зі сторінок книги дізнаємося, що родючі землі Драбівщини, умовно окреслені адміністративними межами сучасного району, здавна були обжиті людьми, які селилися на берегах невеликих степових річок Золотоношки, Супою та Чумгака. Зазнавши спустошень під час монголо-татарського нашестя, край почав відроджуватися в литовський період української історії. Та й сама назва сучасного райцентра походить, напевне, від слова «драб» – так називалися наймані воїни литовського війська у ХV–ХVІ століттях, які залучалися до оборони укріплених замків. Перша ж письмова згадка про Драбів як уже обжитий хутір, датується 1689 роком, що дає підстави стверджувати, що поселення було започатковане раніше.
 
З середини ХVІІІ століття Драбів і навколишні села стають власністю князя Кантакузена, а згодом інших російських поміщиків. В ХІХ столітті тут набуває розвитку місцева промисловість – кустарні підприємства з виробництва цегли, борошна, килимів. У 1860 році у Драбові почала діяти обладнана закордонним устаткуванням льонотіпальна фабрика, яка виробляла високоякісне лляне полотно.
 
Розділи книги доносять до сучасників об’єктивну інформацію про ті нелегкі випробування, що випали на долю цілих поколінь жителів краю. З падінням у 1917 році царизму, Драбівщина, як і уся Україна, опинилася у вирі революції 1917–1921 років. Героїчні і трагічні події сплелися у тугий вузол, змінюючи одна одну. Утвердження на хвилі національного піднесення державних інституцій Української Народної Республіки, Гетьманату і Директорії, повстанський рух, прихід до влади більшовиків...
 
Перехід до мирної праці відбувався у неймовірно тяжких умовах розрухи і не сприйнятої населенням політики «воєнного комунізму». Та життя краю не зупинялося – книга розповідає читачам як відбудовувалося господарство, ліквідовувалася неписьменність.
 
Але потім були сторінки, які ніколи не зітруться в народній пам’яті жителів краю – розкуркулення і примусова колективізація, трагічні і непоправні втрати голодомору 1932–1933 років, сталінські репресії.
  
На прикладі Драбівщини Віктор Козоріз показав неймовірно складну долю українського селянства періоду воєнного лихоліття 1941–1945 рр. В центрі його уваги – земляки, прості, звичайні люди, які жертовно витримали найтяжчі випробування і, на жаль, в більшості випадків залишились «поза кадром» офіційної ідеології. Не всі повернулися до рідної домівки.
 
Пропонована читачам книга завершується повоєнним періодом історії Драбівщини. Але автор у заключній частині вже окреслює контури наступної книги, яка продовжить знайомити читачів з минулим краю. У ній знайде відображення відносно невеликий в часі, але надзвичайно динамічний і доленосний відрізок новітньої історії краю – відбудова, хрущовська «відлига», доба «застою» і перебудови. Окремо буде висвітлено період незалежності України, який позначений якісними змінами в усіх сферах суспільного життя, утвердженням нових форм економічного і гуманітарного розвитку на шляху інтеграції до європейського співтовариства.
 
Насиченість книги фактами, вдало підібраними ілюстраціями роблять її доступною і привабливою для усіх, хто цікавиться минулим і сучасним рідного краю. І цілком закономірним є великий інтерес, який викликала книга Віктора Козоріза, у якій вперше комплексно висвітлена історія Драбівщини.
 
Районній бібліотеці облорганізація НСКУ і видавництво «Вертикаль» передали бібліотечку краєзнавчої літератури.
 
 
В. Мельниченко

Фото Миколи Комнатного

 

Повернутись

Зараз немає петицій на які триває збір підписів

Переглянути всі петиції »

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація